ЯКЩО БЛИЗЬКИЙ ЗНИК БЕЗВІСТИ ЧИ ПОТРАПИВ У ПОЛОН. ЯК ПІДТРИМАТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЧЕКАЮТЬ, – ПОРАДИ ПСИХОЛОГИНІ

Чекати і не втрачати віру – це надскладні задачі, з якими зараз пораються тисячі українок та українців. Ми чекаємо на близьких з полону, ми намагаємося не втратити віру, що зниклі безвісті знайдуться живими. Як правильно підтримати тих, хто чекає? Що варто говорити, а що краще залишити при собі? Розповідає психологиня безоплатних груп підтримки «тихі зустрічі» від ГО «ТИША» Міла Францен з Харкова.

Джерело фото: особистий архів Міли

Два роки фасилітовані групи підтримки «тихі зустрічі» допомагають українкам справлятися зі стресами, страхом та горем, викликаними війною. З червня цього року ми відкрили новий напрямок роботи – групи підтримки для жінок, близькі яких зникли безвісти чи потрапили в полон. Ми проводимо зустрічі в Харкові та Львові за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Але, крім допомоги жінкам, які чекають, ми хочемо допомогти кожному з вас правильно їх підтримувати. Будь ласка, прочитайте цей текст і поділіться ним із тими, кому він може стати у нагоді.

Що таке невизначена втрата?

Почнемо з важливої термінології. Ви точно чули за час повномасштабної війни слова «невизначена втрата». Цей термін описує стани втрати, які переживають люди, коли їх близькі зникають безвісти. Ти ніби постійно підвішений між горем і надією, в постійній напрузі та очікуванні новин. Коли втрата визначена, тобто точно відома доля людини, то в близьких є можливість провести ритуали поховання, оплакати горе. У психології це називається «закрити втрату». Після цього людині легше жити далі.

– Звісно, кожен із членів родини по-своєму переживає невизначену втрату або стан невідомості, коли близька людина знаходиться в полоні. Але в будь-якому випадку це важко. А коли на ці стани накладаються додаткові страхи про власну безпеку, невпевненість в майбутньому, стреси – це в рази важче, – говорить психологиня «тихих зустрічей» від ГО «ТИША» Міла Францен.

Джерело фото: pixabay

Що я можу зробити?

1. Перше і головне – пояснити важливість психологічної допомоги. Індивідуальні консультації, групи підтримки, які модерують психологи тощо. З професіоналом(-кою) пройти через цей стан набагато легше і безпечніше, ніж самотужки.

– Краща підтримка у випадку невизначеної втрати або при очікуванні близького з полону, – це оточення і спілкування з людьми, які переживають те ж саме. Створити таку «психологічну сім'ю» дозволяють групи підтримки. Там жінки діляться досвідом і підтримують одна одну під керівництвом психолога чи психологині. Тому, будь ласка, якщо ви бачите, що вашим друзям, знайомим, колегам потрібна допомога, порадьте їм звернутися до професіоналів або записатися в групу підтримки. Наприклад, «тихі зустрічі» для жінок з невизначеною втратою проходять у Львові і Харкові.

2. Підтримка базових потреб

Слідкуйте, щоб ваша близька людина дотримувалася розкладу дня. Не забувала спати та їсти. Поясніть, що їй потрібні сили і ресурси для подальших пошуків.

3. Люди з невизначеною втратою витрачають багато часу на документацію, пов’язану з пошуком близької людини. Це дуже виснажливий процес.

Тому запропонуйте допомогти з документами, розсилкою запитів тощо. Так у жінки звільниться час на інших членів родини. І фізична підтримка стане психологічною, бо спілкування з близькими допомагає людині повернутися до життя.

4. Запропонуйте зберегти родинні ритуали з тих часів, коли в родині була присутня людина, що зараз знаходиться в полоні чи безвісти зникла.

Для чого це робити? Таким чином зберігається родина, а життя всередині сім'ї не застигає, а поволі рухається. Тобто якщо тато завжди читав ввечері доньці казку, то зараз ці казки можуть продовжувати читати інші члени родини. Хтось має перейти в роль виконуючого цього ритуалу.

5. Нагадайте жінці, що вона - жінка

– Для проживання невизначеної втрати характерне самобічування, самопожертва, відмова від соціального життя як самопокарання за те, що так сталося. Жінки відмовляються від спілкування з іншими людьми, перестають піклуватися про себе. Про сексуальне життя не йдеться взагалі, – говорить психологиня Міла Францен. – І важливо дуже м’яко нагадувати їм про те, що вони – жінки. Наприклад, можна ненав’язливо запропонувати зробити вдома манікюр чи маски.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

Довідка:

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок у процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.

Про проєкт:

Проєкт «тихі зустрічі» громадської організації «ТИША» від німецького благодійного фонду OneUkraine gGmbH – це безкоштовні фасилітовані офлайн-групи підтримки для жінок будь-якого віку, статусу чи віросповідання. Це розробка операційної команди і професіоналів у сфері психології, яка поєднує в собі новітні методи психологічної підтримки та спільнототворення. Програма «тихих зустрічей» складається з шести занять, які модерує фасилітатор-психолог. Ми працюємо з внутрішньо переміщеними особами; з жінками з інвалідністю; жінками-піклувальницями за ветеранами, які втратили кінцівки; жінками з родин військовослужбовців, які знаходяться в полоні, вбиті або зниклі безвісти. А також із соціальними працівницями, волонтерками, вчительками, психологинями та медикинями.

Зверніть увагу, що всі зображення, розміщені на цьому веб-сайті, призначені лише для ілюстративних цілей. Особи, зображені на цих фотографіях, надали свою згоду на використання своїх зображень. Однак, якщо ви вважаєте яке-небудь зображення образливим або вважаєте, що ваше зображення було використано без згоди, будь ласка, негайно зв'яжіться з нами, і ми оперативно вирішимо це питання. Крім того, відтворення або розповсюдження цих зображень без попередньої письмової згоди від ТИШІ заборонено.